Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
розрізняти — 1 дієслово недоконаного виду сприймати розрізняти 2 дієслово недоконаного виду відокремлювати … Орфографічний словник української мови
розрізняти — [розр із( )н’а/тие] н а/йу, н а/йеиш … Орфоепічний словник української мови
розрізнювати — I юю, юєш, розрізня/ти, я/ю, я/єш, недок., розрізни/ти, ню/, ни/ш, док. Відокремлювати, відділяти одне від одного. || Розлучати кого небудь з кимсь. II див. розрізняти I … Український тлумачний словник
розрізнити — I див. розрізнювати I. II див. розрізняти I … Український тлумачний словник
розрізнятися — I я/ється, недок. 1) Мати певні особливості, відмінності, характерні риси, які відрізняють що небудь від чогось. 2) Пас. до розрізняти I. II див. розрізнюватися … Український тлумачний словник
розрізняння — я, с. Дія за знач. розрізняти I … Український тлумачний словник
відрізняти — 1) = відрізнити (бачити кого / що н. у його відмінностях від інших, помічати за якимись ознаками), розпізнавати, розпізнати, розрізняти, розрізнювати, різнити, розрізнити 2) (робити кого / що н. несхожим на інших якимись рисами, ознаками),… … Словник синонімів української мови
вирізняти — я/ю, я/єш, недок., ви/різнити, ню, ниш, док., перех. Виокремлювати кого , що небудь, робити помітним серед інших. || Розрізняти, помічати за якими небудь ознаками … Український тлумачний словник
розпізнавати — аю/, ає/ш, недок., розпізна/ти, а/ю, а/єш, док., перех. 1) Визначати щось за певними ознаками, прикметами. || Сприймати, розрізняти що небудь органами чуття. || Виявляти, впізнавати в кому , чому небудь знайомого або щось знайоме; упізнавати. 2)… … Український тлумачний словник
слух — I у, ч. 1) тільки одн. Одне з п яти зовнішніх чуттів, що дає можливість сприймати звуки за допомогою спеціального органа – вуха. || Здатність чути. || Здатність правильно сприймати музичні звуки різної висоти, сили, тривалості, тембру,… … Український тлумачний словник
